Всі хто пов’язаний зі свинарською галуззю напевно чули про циклічність в цьому бізнесі, точніше, навіть, відчували. Ця циклічність відображається в коливанні з 3-4-річною періодичністю і обсягів виробництва, і цін, і інвестиційної активності, оскільки ці речі взаємопов’язані. Зв’язок тут дуже простий: зростаючі ціни на м’ясо і прибутковість виробництва спонукають до збільшення поголів’я, через деякий час виробництво зростає і ціни починають падати, потім поголів’я починає скорочуватись і далі – по колу. Насправді, мало б бути навпаки, тобто розширення виробничих потужностей мало б починатись ще за низьких цін напередодні їх очікуваного росту, щоб максимально охопити період наступного подорожчання. Але на практиці виходить так як виходить. До речі, в розвинутих країнах, яким не треба було заново вчитись працювати в ринкових умовах, як нам, таких циклів немає. Це все добре видно з наведених графіків.

Як видно, останній пік поголів’я в нашій країні прийшовся на 2014 рік. Згідно з законом циклічності вже мало б бути помітним нове зростання, але на початок 2018 року ми спостерігали тільки прискорення спаду. Що ж сталося з нашим циклом? Його більше немає? Ні, він ще є! Хоча і дуже слабкий і помітний тільки в категорії промислового свинарства.

Так, починаючи з вересня минулого року офіційна статистика щомісяця фіксує скорочення відставання кількості свиней в сільськогосподарських підприємствах від відповідних показників попереднього року. Якщо в вересні 2017 р. у порівнянні з вереснем 2016 р. промислове поголів’я було на 10,4% нижче, то в березні 2018 р. у порівнянні з березнем 2017 р. відставання скоротилося до 5,4%.

Паралельно з цим приблизно в той же час зареєстровано збільшення імпорту племінних і якісних товарних свиней з Європи (переважно з Данії). Тільки за останній квартал минулого року було завезено понад 5 тис. голів, тоді як за три попередніх квартали – менше 3 тис. За два місяці цього року імпорт вже майже сягнув 2 тис. голів і, імовірно, буде зростати далі.

Отже позитивні тенденції, незважаючи на ускладнену АЧС ситуацію, все ж таки є проте цього недостатньо, щоб змінити баланс попиту і пропозиції на ринку і змусити ціни на м’ясо і сало рухатись вниз.

По-перше, попри цей підйом в професійному свинарстві, в категорії господарств населення спад продовжується. Причому протягом останніх п’яти місяців відставання поголів’я від попереднього року там тільки збільшувалося. Станом на початок березня воно складало вже понад 10% або більше 300 тис. голів. Це дуже суттєво, адже в домогосподарствах утримується ще 45% всього поголів’я свиней в Україні.

По-друге, той підйом в професійному секторі, який ми згадували, ще дуже слабкий. Відставання в поголів’ї складає ще близько 200 тис. голів і повністю ліквідувати його буде дуже складно. Особливо враховуючи той факт, що наявність свиноматок в сільськогосподарських підприємствах залишається набагато нижчою (на 11%) ніж торік. Крім того, інвестиційну привабливість в секторі все ще важко назвати високою через ту саму АЧС. Отже якщо під кінець цього року і вдасться наздогнати минулорічний показник кількості свиней в сільгосппідприємствах, то середньорічне поголів’я очевидно буде залишатися нижчим ніж торік. Забій буде нижчим ніж торік.

Таким чином, ми не бачимо можливостей для збільшення або принаймні повторення минулорічних обсягів виробництва свинини в Україні в цьому році. За нашими розрахунками воно, навпаки, впаде, причому доволі суттєво – на 6%. А це означає знову високі ціни, імпорт і продовження зміни структури споживання м’яса на користь курятини.

А зростання вже будемо чекати в 2019 році. І це поки що не прогноз, а лише сподівання.

Андрій Панкратов, міжнародний консультант, FAO